Польський журналіст Бартек Маслянкевич: «Революція має закінчитися відрубаними головами»

Польський журналіст «з луцьким корінням» Бартек Маслянкевич несподівано став зіркою волинського інтернету. Під час атаки правоохоронців на активістів Євромайдану він бігав серед лави агресивних бійців «Беркуту» і питав: «Ти ж українець, навіщо б’єш своїх?!». 

Журналіст ВолиньPost зустрів Бартека Маслянкевича на Майдані у Києві і запитав: знає він, що в українського президента польське коріння? 

Той дуже здивувався: «То недобре! Може, то наша провина? Може, мені з ним поговорити як поляк з поляком?». 

Далі – репліки Бартека, записані під час розмови з ВолиньPost. Говорили про реакцію поляків на український Євромайдан, «курву Шредера», що продав Україну росіянам, бабцю-самогонницю та Луцьк. 

У Польщі не знають, що Янукович був двічі ув’язнений. Але для мене очевидно, що ця людина не має права бути ні президентом, ні займати якусь іншу посаду. В нього недобре обличчя, думаю, що він народився злим. 

У Польщі немає одностайної позиції щодо останніх подій на Євромайдані. Більшість поляків підтримують українців. Але є такі, яких лякає червоно-чорний прапор та портрети Бандери. …Мене тепер в Польщі називають «бандерівець», тому що я один зі своїх сюжетів закінчив словами «Слава Україні!». 

Солідарність Майдану несамовита. Мене вразило, як швидко люди організували шпиталь, їдальню, секонд-хенд з теплим одягом, церкву. Сподобався порядок та спокій. На Майдані немає п’яних. 

На Майдані Беркут б’є людей, а неподалік в готелі «Інтер-Континенталь» люди п’ють шампанське та їдять ікру. Мене це вразило. Люди можуть жити поряд з Майданом і не помічати революції. Частина українців застрашена владою або не розуміє, що відбувається. 

Це вже не мирний Майдан, як місяць тому. Не протест, а революція. Відчувається велика різниця. У людей стріляють з вогнепальної зброї. Але революції без відрубаних голів не буває. 

Люди беруть під свій контроль адміністративні будівлі по всіх країні. Це єдиний спосіб вплинути на владу. 

Вас продали німці росіянам. Вони роблять спільний газовий бізнес. Шредер , стара курва, був канцлером німців, а тепер працює в «Газпромі»! Ми теж маємо з тим клопіт. Польща давно хоче збудувати газогони з Норвегії, але Німеччина та Росія стоять на заваді цього проекту. 

Американці вас теж продали. Для них Україна – це величезний ринок, який можна доїти. Ви дуже багаті. В України є ресурси, продукти, земля. А це все гроші, гроші, гроші. …Ви повинні бути свідомими того, що навіть після перемоги революції олігархи, такі, як Ахмєтов, нікуди не дінуться. 

У вас вже відбулася справжня революція в журналістиці. Хлопці, які бігають з камерами та знімають для інтернет-телебачення, роблять фантастичні речі. Глядачі вже не хочуть йти додому і чекати на випуск новин, вони шукають новини просто зараз. 

Я дивився українське телебачення. З технічної точки зору воно дуже професійне. Картинка гарна, але мені не подобається, як вони доносять інформацію глядачам. 

Моя дівчина лишилася в Польщі і дуже за мене переживає. Вона дивиться всі випуски, і їй страшно за мене. Кричить і дуже злиться. 

Якщо станеться ще раз така бійня, як на Грушевського 22 січня, я більше не буду підходити до бійців «Беркуту» і «тролити» їх. Тоді все почалося дуже несподівано. Я сам не зрозумів, що сталося. 

Мої бабця і дід мешкали у Луцьку. Вони були поляками, бабця мала прізвище Міцкевич, а дід був Маслянкевич. У цьому місті народився мій батько у 1938 році. Через два роки родина вибралася до Львова. Там вони жили біля якогось військового гарнізону. Моя бабця робила «вудку» і продавала її офіцерам. У Львові родина прожила недовго, і через деякий час вони виїхали у південну Польщу, а вже по війні осіли в Помор’ї біля Гданська. 

Я ніколи не був у Луцьку. Тільки бачив фотографії замку Любарта. А от у Львові довелося побувати, і я знайшов будинок, де жили мої дід з бабою. Сподіваюся колись приїхати і до Луцька. 

Записав Сергій ШАПОВАЛ(написано для газети ВолиньPost)