Хімічна афера — як Янукович виставив себе посміховиськом

“Я хотів би з боку України запропонувати участь наших фахівців, українських технологій для знищення хімічної зброї в Сирії. У нас є цей досвід, у нас є пересувні установки, запантеновані Україною, які показали вже на практиці свою ефективність”. 

Про це, зірвавши гучні оплески, повідомив Віктор Янукович на Десятій щорічній міжнародній зустрічі YES у Ялті. 

Проте вже під час вого виступу на Генеральній асамблеї ООН у Нью-Йорку Янукович різко збавив темп. Він сказав, що “Україна простягнула руку допомоги сирійському населенню, надаючи допомогу через механізми ООН”, а також привітав “розроблений Росією й США план передачі під контроль міжнародного співтовариства арсеналів сирійської хімічної зброї та їх подальшого знищення”. Як бачимо, вже ні слова про ймовірну участь наших фахівців, українських технологій у знищенні сирійських хімічних арсеналів. 

Спочатку подумалося, що сильні світу цього, даруйте на слові, гавкнули на українського президента: мовляв, у нас свої плани, а ще ти тут лізеш. Ось Янукович і подумав: звичайно, можна заробити копійчину на ліквідації сирійської хімічної зброї, але чи варто це робити – тим більше напередодні підписання Україною угоди про Асоціацію з Євросоюзом? 

Проте вже за якийсь тиждень-другий із повідомлень вітчизняних і зарубіжних засобів масової інформації стало зрозуміло, що мова йде про звичайнісіньку аферу Януковича – хімічну. З’ясувалося, що в Україні просто нема відповідних потужностей і належним чином підготовлених спеціалістів, аби знищити хімічні арсенали в Сирії. Те, що є, не відповідає міжнародним стандартам. 

Поза тим ті ж засоби масової інформації повідомили, що в Сирії розпочався процес знищення хімічного арсеналу. Серед держав, які беруть у цьому участь, Україну не названо. 

Янукович укотре виставив себе посміховиськом перед усім світом. Але якщо мова раніше йшла, скажімо, про мовні огріхи, географічну плутанину чи перекручування прізвищ лідерів європейських країн, то тепер український президент починає показувати своє справжнє обличчя. І це обличчя афериста. Навряд чи подібне сприятиме іміджу України у світі. А чим закінчують аферисти – теж відомо… 

Анатолій ВЛАСЮК 

http://blogs.korrespondent.net/users/blog/vlasjuk60/a121083