Євген Копатько: "Мирного Майдану вже не буде"

На думку провладного соцiолога, Україна нинi нагадує країну напередоднi революцiї. 

Засновника соцiологiчної компанiї "Research & Branding Group" Євгена Копатька багато хто позаочі називає "штатним прогнозистом Ахметова". 

І хоча він, як правило, донедавна намагався обгрунтовувати цифрами правильність курсу правлячої партії, сьогодні у нього настрій досить песимістичний. 

Шалена корупцiя у владi, свавiлля правоохоронцiв, вiдверте iгнорування закону сильними свiту сього -- усе це, як переконаний Євген Копатько, матиме сумну перспективу. 

Що по-справжньому могло б збурити українцiв? Скiльки наших громадян нинi готовi виборювати кращу долю у протестних акцiях? У яких формах вони мали б вiдбуватися? 

Про це та iнше -- у розмовi з Євгеном Копатьком. 

-- Якi тенденцiї в Українi ви, як соцiолог, вважаєте найбiльш тривожними? 

-- Насамперед внутрiшнi протирiччя у суспiльствi. Це, зокрема, громадянський конфлiкт мiж представниками полiтичних елiт рiзних територiй країни. Вiн спричинює паталогiчно високий рiвень 

конфлiктностi в суспiльствi, який може стати детонатором вибуху такої собi суспiльної ядерної бомби. Ця ситуацiя робить нас надзвичайно слабкою країною. Замiсть того, аби через двадцять два роки незалежностi ставати суб'єктом свiтової полiтики, ми й далi перебуваємо у ролi об'єкта, яким манiпулюють усi, кому не лiньки. Навiть бiльше, ми настiльки слабкi, що навiть достеменно не знаємо, до якого з манiпуляторiв долучитися. 

-- А курс Януковича на Євросоюз ви вважаєте нечітким? 

-- Це наразi дуже невиразний курс. Перед пiдписанням угоди про асоцiацiю з ЄС Україна потопає в океанi невирiшених проблем та невиконаних умов, якi нам поставила Європа. Тому я без особливого 

оптимiзму ставлюся до iмовiрностi пiдписання цього документа. 

Зрештою, навiть якщо й пiдпишуть, то його подальша доля, зважаючи на високi протестнi настрої в Українi i вiдтак її невиразне полiтичне майбутнє, є доволi неоднозначною. 

-- Наскiльки високими є цi протестнi настрої? 

-- Згiдно з даними наших дослiджень, понад 40 вiдсоткiв людей нинi готовi взяти участь в акцiях протесту. Це дуже велика цифра. I вона вiдверто лякає. 

-- Чому? 

-- Власне з таких i навiть ще менших показникiв стартували арабськi революцiї. Чому лякає? Бо вислiв "арабська весна" нинi звучить не так романтично, як трагiчно. Що отримали в "сухому" залишку вiд цих революцiй? Тисячi загиблих та розруху. Стомiльйонний Єгипет нинi на межi громадянської вiйни, щодня там гинуть десятки та сотнi людей. Яка ж це "весна"? А що зробили з Каддафi у Лiвiї -- країнi, де соцiальнi стандарти були не до порiвняння вищими, нiж нинi в Українi. Натомiсть у тiй же Грецiї, де соцiальний спротив є просто шаленим, кров не ллється. Тобто все залежить вiд того, наскiльки розвиненим є громадянське суспiльство в тiй чи iншiй країнi. 

-- А у яких формах могли б вiдбуватися протести в Українi? 

-- Усi нинiшнi обставини вказують на те, що мирного Майдану, як це було 2004 року, вже не буде. Тодi вистачило розуму не доводити справу до драматичного фiналу. Маю на увазi передусiм Кучму та Ющенка. Кучма погодився пiти без стрiлянини, а Ющенко пообiцяв його не добивати. Але загалом у 

суспiльствi такого компромiсу не було, i це ми чiтко побачили на виборах 2006 року. 

-- I як мiг би виглядати Майдан сьогоднi? 

-- По-перше, руйнiвнi тенденцiї стали своєрiдним свiтовим трендом, i Україну за певного збiгу обставин накриє цiєю хвилею. 

По-друге, Помаранчева революцiя породила величезнi очiкування, якi так i не справдились. Тому сьогоднi рiвень агресiї у людей до влади був би значно вищим. Без кровi точно не минулося б. Про масштаби цих процесiв нинi говорити важко та, чесно скажу, й не хотiлося б. 

-- Тобто Майдан, наприклад, 2015 року був би значно агресивнiшим? 

-- Я не впевнений, чи вiн узагалi відбувся б як Майдан, до якого ми звикли. Для революцiї не потрiбно, аби на вулицi виходив мiльйон. Достатньо кiлькох десяткiв тисяч добре органiзованих людей. Якщо вони дисциплiнованi й притiм радикально налаштованi, то можуть усунути будь-яку владу. 

-- Однак, попри такi високi протестнi настрої, українцi не поспiшають виходити на вулицi. Не вразили їх навiть подiї у Врадiївцi. З чим це пов'язано? 

-- Або привiд не той, або в процес втручаються якiсь iншi фактори. Спершу передумови для великих соцiальних збурень сформував випадок з Оксаною Макар. Пригадуєте, якi тодi вирували пристрастi? Але коли у цiй справi почали з'являтися новi деталi, коли почали витягати зi шуфляд брудну бiлизну, то кiлькiсть протестувальникiв рiзко поменшала. Що ж до Врадiївки, то в якiйсь з арабских країн це справдi був би чи не iдеальний привiд для загального повстання. Але сталося так, що "Врадiївку" 

тупо заполiтизували. А українцi тепер не довiряють полiтикам. Тому й знову натисли на гальма. 

Наступним фактором я б назвав генетичну пам'ять українцiв, якi були в епiцентрi двох найкривавiших воєн людства. Тому в них є своєрiднi iмунiтетнi запобiжники до радикальних внутрiшньосуспiльних конфлiктiв. 

-- За що ж тодi по-справжньому готовi українцi вийти на вулицi? 

-- Згiдно зi соцiологiчними даними, бiльшiсть українцiв до активних вуличних протестiв змусить передусiм захист своїх економiчних прав. Якщо ситуацiя в країнi суттєво погiршиться, то врештi 

спрацює соцiальний детонатор, бо тодi погано стане не лише у Врадiївцi, а й у Донецьку, Києвi та Львовi. Причому полiтичнi фактори, як-от приналежнiсть до тiєї чи iншої полiтсили, суттєво 

нi на що не впливатимуть. Тож на цьому тлi подiї на кшталт врадiївських i можуть стати спусковим гачком для суспiльного екстриму. 

До речi, ризики виникнення рiзних форм протесту сьогоднi є дуже великими. Недавно ми проводили дослiдження, аби визначити обсяг негативної iнформацiї у випусках новин найбiльших українських 

телеканалiв, i з'ясували, що на окремих з них позитивних новин не було взагалi. Чи це є вiддзеркаленням наших реалiй, чи соцiальним мазохiзмом, але в будь-якому разi про мирну перспективу не йдеться. У тiй же Лiвiї усе починалось з такого ж негативу, конфлiктностi та взаємної неприязнi у суспiльствi. "Плюс" однiєї митi змiнився на "мiнус", i прихильники Каддафi стали його 

найзапеклiшими ворогами, якi знищили з неймовiрною жорстокiстю свого екс-кумира. 

-- Щось подiбне може статися i у нас? 

-- Якщо мiж владою та суспiльством не буде дiалогу, то процеси в країнi стануть неконтрольованими. А якщо нiхто не контролюватиме ситуацiї, то статися може все, що завгодно. Небажання iти на дiалог може обернутися великими катаклiзмами i для нинiшньої влади, i для суспiльства загалом. 

-- За якими сценарiями можуть розгортатися подiї в Українi? 

-- Цi сценарiї нинi вiдомi лише Всевишньому. Багато залежатиме вiд того, як вирiшиться питання з пiдписанням угоди про асоцiацiю з Євросоюзом. Якщо документ буде ратифiковано, то реакцiя з боку 

Росiї буде швидкою i жорсткою. Торговельнi конфлiкти, якi тривають уже сьогоднi, -- це лише квiточки на тлi того, що може статися. 

Якщо наслiдки цiєї реакцiї нам не вдасться мiнiмiзувати, то це призведе до виникнення додаткових i досить важких економiчних проблем усерединi нашої країни. Вони, своєю чергою, спричинять подальше зростання соцiальної напруженостi в суспiльствi, причому в усiх регiонах. Це не означає, що угоду не треба пiдписувати. Якщо ми зменшимо рiвень конфлiктностi всерединi суспiльства, то всi цi негаразди можна буде пережити. 

Якщо ж нi, то ситуацiя може розвиватися драматично i матиме непрогнозованi наслiдки. 

Юрiй ГРИЦИК