Анатолій Гриценко розповів про брехню і чорний PR на центральному каналі

Чорний PR і відверта брехня - уже на центральному каналі, ще до реєстрації кандидатів 

1 серпня у випуску новин каналу "1+1" транслюється сюжет, у якому мене подають таким собі бездушним нелюдем, який на посту міністра оборони нібито не піклувався про солдат, які отримали тяжкі поранення в Іраку. Приписують мені слова, яких я ніколи не говорив і як людина, як офіцер - ніколи й не міг би сказати. 

Будучи в жорсткій опозиції до Януковича і його політики, даючи згоду йти третім номером у списку Об'єднаної опозиції "Батьківщина", я розумів, що нашу команду і мене особисто очікує попереду. І під час виборів, а тим більше - після їх завершення. 

Тож чогось неочікуваного не сталося. Просто для себе, зарубкою в душі, зафіксував - який саме (чий саме) канал розпочне лити бруд і брехню першим, який саме журналіст (редактор, генеральний менеджер каналу) першим зганьбить себе, першим заступить за межу людської гідності, професійних та етичних норм журналіста. 

Першим виявився колись шанований канал "1+1" і його керівник, колись шанований журналіст, Олександр Ткаченко. 

І ще кілька слів про власне сюжет. 

Перше - службі в армії я віддав 25 років свого життя, якщо додати навчання у Сувороському училищі - то 27, плюс три роки - роботі на армію на посту міністра оборони, плюс 4,5 роки на посаді голови Комітету з питань нацбезпеки і оборони. Як офіцер, завжди дбав про солдата (незалежно від військового звання), про його життя і здоров'я. Люди, які мене знають по життю, Вам це підтвердять. 

Друге - чи міг я сказати тяжко пораненому офіцеру, який прийшов на прийом до міністра оборони, просить про допомогу в лікуванні, такі образливі слова: мені здорових нема куди дівати, не до Вас, мовляв? Не міг, виключено! На прийомі у міністра присутні півтора десятки офіцерів і генералів, в тому числі керівник медичного департаменту, які можуть підтвердити, що такого не було. Ніколи! Під час прийому міністром громадян ведеться протокол, прийняті міністром рішення фіксуються, потім підписуються міністром і доводяться до виконавців. Тим більше, коли, як стверджує офіцер, йому потрібна була лише довідка про те, що він був військовим. За такою довідкою взагалі не треба звертатися до міністра - її надасть військкомат за місцем проживання. Більше того, в нього на руках військовий квиток офіцера запасу і пенсійне посвідчення, де вказано про службу в армії. Тож уся ця брехня білими нитками шита... 

Третє - коли був міністром оборони, до мене, як Ви здогадуєтеся, люди зверталися з різними проханнями, з усіх боків - посадовці, друзі, знайомі, хто завгодно. Вони знають, що всі прохання на кшталт "відмазати" від служби в арміїї, когось кудись призначити, підвищити в званні, "допомогти" виграти тендер - я відкидав. Принципово, хоч і наривався на невдоволення і образи. Єдине прохання, на яке я відгукався і допомагав - коли йшлося про здоров'я чи життя людини, в погонах чи без погон, неважливо. Ви вперше це почули, раніше про це ніколи не говорив. 

І останнє - як і Ви, я співчуваю цьому офіцеру, який у 2003 році був поранений, виконуючи завдання держави за її межами, а зараз, тяжко хворий, залишився без належної уваги з боку тієї ж держави. Мені сумно, що замість надання допомоги хтось використовує таких людей у своїх брудних передвиборчих ігрищах.